Традиційно, після вечірньої служби, 1 листопада відвідали цвинтар, щоб у своїх молитвах згадати всіх померлих. В цей день, хотілося б особливо згадати людину для якої служіння у нашому костелі коштувало життя – пробоща Казимира Мазура, який загинув від рук комуністів у 1921 році. Хочемо поділитися з вами частиною історію, яку описав племінник пробоща . Його мати, сестра Казимира Мазура, двох своїх синів відправила в Красилів до брата, подалі від війни. І ось що вони розповідали: “Matka , Agnieszka Mazur , oddała 2 synów pod opiekę bratu , Kazimierzowi Mazurowi na plebanię w Krasiłowie , uważając że tam będzie bezpieczniej dla dzieci na okres wojny.W/g opowiadania ojca , nocą do drzwi plebanii zaczął dobijać się bolszewicki komisarz i czerwonoarmiejcy.Komisarz twierdził że chce rozmawiać z “popem” . Proboszcz nie chciał go wpuścić i kazał przyjść rano.Wówczas padły strzały przez drzwi śmiertelnie raniąc proboszcza.Po tym wydarzeniu moja babka zdecydowała się na ewakuację synów , przez już wytyczoną granicę do Polski.”
Католицька спільнота м.Красилова і наша родина опікується могилою ks.Mazura. Але багато місць останнього спочинку знаходяться в занедбаному стані, так як немає родичів померлих. Особливо в фатальному стані польський некрополь в Антонінах.
Заохочую всіх небайдужих не тільки до молитви, а й упорядкування кладовищ наших предків.Це наш обов’язок і як християн і як гідних потомків.
